Два яйця, трохи вершків, смажені гриби і щіпка трюфельної пасти — нічого зайвого, але смак впізнається одразу. Поруч — ложка рікоти і трохи зелені, для рівноваги.

Хрумкий бріош, зверху бекон, яйце пашот і ложка соусу Голландез. Поруч — кремове авокадо, чері та трохи зелені. Все, що треба, щоб добре почати день. Або хоча б спробувати.

Бріош з хрусткою скоринкою, зверху яйце пашот і соус Голландез. Додаємо слабосолений лосось, авокадо і трохи зелені. Класика, яка не підводить — ні зранку, ні вдень.

Два шматки бріошу, всередині — прошутто котто, моцарела і трохи бешамелю. Запікаємо до хрумкої скоринки, кладемо зверху яйце — і подаємо з салатом та медово-гірчичним соусом. Франція, але зроблено з італійським характером.

Два яйця в томатному соусі з перцем і червоною цибулею. Готуємо в дров’яній печі — щоб соус мав глибину, а не просто кислинку. Подаємо з чіабатою, яку точно захочеться вмочити.

Три сирнички — золотаві, хрумкі ззовні і м’які всередині. Подаємо з грецьким йогуртом, малиновим кюлі та трохи мигдалю зверху. Все просто. Наче з дитинства — тільки трохи серйозніше.

Підсмажена чіабата, трохи оливкової олії, парма, рукола і трохи мигдалю — хрумке, ніжне італійське “ciao” перед основною стравою. Італійский дресінг зверху — для настрою.

Чіабата з печі, крем-сир, лосось, каперси і трохи руколи зверху. Для балансу — кілька крапель бальзамічного крему. Закуска, яка не потребує слів. Просто береш — і смакуєш.

Чіабата з печі, трохи гуакамоле, томати і креветки зверху. Бальзамік — для настрою. Закуска, що зникає швидше, ніж приноситься на стіл.

Чіабата з печі, крем-сир, шматочки ростбіфу і запечений перець. Поєднання просте, але після першого шматка захочеться ще один. І ще.

Чіабата підсмажена в печі, зверху — страчатела, запечений перець і трохи руколи. Легко, ніжно і по-справжньому італійськи.

Тонкий цукіні з гриля, трохи крем-сиру, прошутто і рукола — раз, два, і немає. Не встигнете сказати buonasera, як тарілка вже порожня.

Солодка груша з гриля, прошутто, трохи руколи і ложка італійського дресінгу — солоне з солодким, як справжній італійський шлюб. Один шматочок — і вже хочеться другий.

Бурата — як недільний відпочинок: м’яка, спокійна й ні до чого не поспішає. Додаємо томати, трохи авокадо, соус песто і два шматочки підсмаженої чіабати — щоб було чим витерти тарілку до блиску.

Соковиті томати, кулька моцарели, ложка песто і жменя руколи зверху. Легка закуска — як раз на той момент, коли ще не голодний, але вже хочеш щось по-італійськи.

Солодкий перець з печі, соус Тоннато, трохи фети і зелена олія з петрушки. Страва легка, але не проста. Така, що хочеться ще перчику — і ще трішки соусу.

Тонко нарізаний ростбіф, соус Тоннато, каперси і трохи зеленої олії. Італійська класика — нічого зайвого, усе працює. Їсти холодним, смакувати повільно.

Тонко нарізаний лосось, лимонний дресінг, трохи пармезану, каперси і рукола. Легка закуска, яка не вдає з себе більше, ніж є — просто смачно і правильно.

Тонкі скибки телятини, лимонний дресінг, пармезан, каперси і рукола. Коли хочеться м’яса — але з італійською легкістю.

Нарублена вирізка, каперси, корнішони, цибуля, соуси Табаско та Ворчестер. Поруч — жовток, чері, салат і чіабата. Страва серйозна, як і її смак.

Теляча вирізка, дрібно нарубана з цибулею, каперсами, корнішонами і трюфельною пастою. Табаско, Ворчестер, жовток, чері, салат і чіабата поруч. Той самий тартар, тільки трішки ближче до fine dining.

Тунець, гуакамоле, каперси, трохи цибулі і соєво-кунжутна заправка. Подаємо з лимоном і зеленню. Свіжо, легко, по-справжньому — як аперитив біля моря.

Пармезан, Горгондзола, Моцарела, дві сальямі, прошуто Крудо, оливки, в’ялені томати, грісіні і трішки гострого меду — щоб грало на контрасті. Асорті, яке не питає, що ви п’єте. Воно і так підходить до всього.

М’ясисті, з кісточкою, зібрані під сонцем Італії. Без прикрас, без маринадів — просто справжні оливки. Як має бути.

Запечені на грилі та замариновані в соняшниковій олії. Страва не для всіх, але ті, хто знає — замовляють без роздумів.

Сонце, сіль і трохи терпіння — ось і весь рецепт. Солодкі, насичені, злегка тягучі. Ідеальні до сиру, м’яса або просто так — під келих чогось білого.

Копчений вугор, авокадо, мікс салатів, чука, горіховий соус і трохи унагі зверху. Посипаємо кунжутом — світлим і темним, щоб було не лише смачно, а й красиво. Салат для тих, хто любить, щоб солодке, солоне і морське зібралось в одній тарілці.

Ромен, запечена картопля, яйце, чері, маслини, стручкова квасоля і трохи маринованої цибулі. Тунець у кунжуті — не з банки, а як слід. Зверху — медово-гірчичний соус. Французький салат, якому добре в Італії.

Мікс зелені, тигрові креветки з гриля, гуакамоле, філе апельсина та грейпфрута. Заправляємо медово-гірчичним соусом і додаємо чіпсу з льону — щоб хрумтіло. Легкий салат, але не нудний.

Мікс салату, шматки ростбіфу, запечений перець, чері та трохи журавлини. Заправляємо італійським дресінгом — щоб зібрати все докупи. Салат для тих, хто не шукає легких шляхів… але хоче трохи м’яса.

Мікс зелені, скибки прошуто, грильована груша, Горгондзола і трохи мигдалю. Поливаємо медово-гірчичною заправкою. Солодке, солоне, м’яке й хрумке — все, як і має бути в хорошому салаті.

Ромен, філе сувід, хрусткий бекон, чері, перепелині яйця, крутони і тертий Пармезан. Класика, яка не потребує пояснень. Якщо не знаєш, що вибрати — бери це. Не прогадаєш.

Мікс зелені, качка сувід, полуниця, крем-сир і медово-гірчична заправка. Звучить незвично, але працює ідеально. Один із тих салатів, що починаються з “цікаво”, а закінчуються “а дайте ще один”.

Рукола, медово-гірчичний соус, свіжа полуниця, кремова страчатела і трохи хрусткого мигдалю. Літній салат, який не вдає з себе десерт — але межа десь поруч.

Соковиті томати, кремова страчатела, свіжий базилік і зелена олія. Легкий, як розмова на терасі з бокалом просеко.

Запечений батат з прованськими травами, авокадо, в’ялені томати, солодкий перець з гриля, мікс зелені і соєво-кунжутна заправка. Посипаємо насінням льону — щоб хрумтіло і було з характером. Ситий, але не важкий.

Авокадо, бебі-шпинат, огірок, соєво-кунжутний соус і трохи насіння льону. Мінімум слів, максимум свіжості. Для тих, хто хоче легко — але смачно.

Тигрові креветки, обсмажені до рум’яної скоринки, у густому вершковому соусі з часником і зеленню. Подаємо з грильованою чіабатою — щоб витерти соус до останньої краплі. І не просіть ложку — тут працюють руками.

Тигрові креветки, обсмажені з часником у соєвому соусі. Нічого зайвого — тільки аромат, скоринка і бажання замовити ще одну сковорідку.

Розігрітий до м’якості сир, мигдальні пластівці, ягідний соус і трохи грісіні збоку. Бери, намазуй, не шкодуй — сир створений саме для цього.

Прозорий курячий бульйон з філе сувід, пастою фетучіні та яйцем. Трохи зелені зверху — і можна дихати глибше. Коли хочеться тепла — саме те.

Білі гриби, гливи, печериці, вершки й молоко — усе збите в густий крем. Зверху — підсмажений бекон і крутони.

Томатна основа з канкасе, філе лосося, сібаса, кальмари, тигрові креветки і мідії в мушлях. Часник та базилік — для аромату. Суп, після якого хочеться тільки двох речей: хліба і тиші. Щоб нічого не заважало смакувати.

Холодний суп із рожевих томатів, з білим винним оцтом та оливковою олією. Додаємо креветку, страчателу, огірок і болгарський перець. Освіжає швидше, ніж кондиціонер — і смачніше в рази.

Айран, мінералка, жовтки, гірчиця та сметана — на цій основі тримається вся страва. Додаємо огірок, редис, білок, зелень і креветку зверху. Літня версія окрошки, яка не соромиться бути трохи вільнішою за класику.

Айран, мінералка, жовтки, гірчиця і сметана — легка, прохолодна основа. Додаємо прошутто котто, овочі, яйце і зелень. Класика, але з характером. Якби окрошка народилась в Італії — була б саме такою.

Соковитий лосось на грилі, цукіні, картопляне пюре та песто. Страва проста, але збалансована — як гарна музика без слів.

Ціла запечена риба під соусом із томатів, оливок Каламата, каперсів, часнику та цибулі. Трохи вершкового масла й зелені — і страва готова. Все, що треба, щоб відчути себе десь в ресторані на узбережжі.

Дорадо, зелені овочі з гриля і вершково-рибний соус. Тут усе на місці — і смак, і користь, і привід замовити келих вина.

Рибні котлети, картопляне пюре і теплий овочевий мікс у вершковому соусі. Все просто: риба, гарнір і соус, який тримає все разом. Без вигадок — просто смачно, як вдома.

Філе судака з хрусткою скоринкою, овочеве різотто, та соус блю-чиз. Страва з тих, що й виглядає красиво, а смакує ще краще.

Тунець обсмажений у білому та чорному кунжуті. Поруч — овочевий жульєн з цукіні, моркви та перцю, заправлений соусом теріякі.

Креветки, мідії, кальмари, рис і вершковий соус з лимонною цедрою та шпинатом. Все, що треба з моря — на одній тарілці. Страва, після якої трохи хочеться на узбережжя.

Підсмажене куряче філе, картопляне пюре з трюфельною пастою і густий грибний соус — гливи, вершки, демігляс і крапля соєвого.

Запечене курча з хрусткою скоринкою, печена картопля і вершковий грибний соус. Страва для тих, хто любить, щоб було гаряче, смачно і багато.

Велика відбивна в паніровці, запечена під томатним соусом і сиром. Подаємо з руколою і томатами чері — для балансу.

Обсмажене качине філе, карамелізована груша, філе апельсина і трохи малинового соусу. Кисле, солодке, соковите — як добрий фінал довгого вечора.

Соковитий шмат телятини на грилі, перцевий соус і гарнір з овочів. Все чесно: м’ясо — в центрі, все інше — для підтримки. Страва, після якої розмова стає повільнішою, а вечір — кращим.

М’яке м’ясо, яке розпадається на волокна, трюфельне пюре — гладке і насичене. Страва не для поспіху. Тут усе зроблено повільно — щоб смак лишився надовго.

Три соковиті медальйони, загорнуті в бекон. Подаємо з картопляним пюре з песто, соусом деміглас і трюфельною пастою.Страва не про легкий перекус — це коли ти голодний і хочеш, щоб було по-справжньому.

Бекон, вершки, Пармезан і щіпка чорного перцю. Усі сперечаються, як має бути правильно — а ми просто готуємо так, щоб хотілось ще.

Спагеті з соусом, що готується не на швидку руку: яловичий фарш зі стегна, морква, селера, цибуля, часник, чебрець, червоне вино, томатний соус і курячий бульйон. Довге томлення, щіпка базиліку, трохи пармезану — і вже не важливо, який день тижня. Це Болонья в тарілці.

Паста тальятеле, гливи, трюфельна паста і вершки. Страва, що не кричить, але говорить прямо: «Це Італія. Їж повільно».

Паста в густому томатному соусі з часником, цибулею і чері. Зверху — ложка страчателли, трохи пармезану і мікрогрін. Смаки прості, але не простацькі. Як у Неаполі — голосно, яскраво і по-справжньому.

Рігатоні у вершковому соусі з креветками, бейбі шпинатом і часником. Додаємо стиглі томати, пармезан і трохи мікрогріну зверху. Страва, де все на своїх місцях — і паста, і море, і соус, який захочеться витерти хлібом.

Тигрові креветки, обсмажений цукіні, томатний соус і трохи пармезану зверху. Паста, яка не вдає з себе складну — вона просто смачна. І все.

Широка паста в томатному соусі з фрикадельками, пармезаном та базиліком. Просто, щедро і по-домашньому.

Паста папарделле з томатно-демігласовим соусом і ніжними телячими щічками, що розпадаються просто на виделці. Зверху — пармезан і трохи фісташки для хрумкої крапки.

Кремове різото з пармезаном, обсмажені вішанки та трюфельна паста. Страва, яка гріє не тільки шлунок, а й душу.

Кремове різотто з соусом зі спаржі та шпинату, стручкова квасоля, тигрові креветки з часником і крапля оливкової олії зверху. Страва зелена — і за кольором, і за настроєм. Їси — і ніби на узбережжі.

Начинені лососем і сиром равіолі у вершково-сирному соусі. Ніжні, як добра розмова, і такі, що зникають швидше, ніж ви встигнете подивитись у меню на десерт.

Класичне пюре — ніжне, тепле і знайоме з першої ложки. Ніяких трюфелів, ніякої драматургії. Просто добре пюре.

М’яке картопляне пюре з додаванням трюфельної пасти. Без пафосу, але з запахом, який не сплутаєш ні з чим.

Запечена до золотистої скоринки картопля з часником, зеленню і тертим пармезаном. Хрумка ззовні, м’яка всередині. Ідеальний гарнір — або просто страва, якщо ні з ким не ділитись.

Цукіні, перець, печериці, броколі — все як слід обсмажене на грилі. Хрумке, соковите і з ароматом вогню. Гарнір, який може бути головною стравою. Якщо не хочеш м’яса — бери це і не думай.

Соус із пелаті, оливкова олія, часник і базилік. Без сиру, без компромісів — тільки аромат, хрумке тісто і справжній смак Неаполя.

Основа з томатів пелаті, моцарела, томати й базилік. Усе. Коли хочеться справжньої піци — без зайвого, тільки сіль, томат і традиція.

Вершкова основа, Пармезан, дві Моцарели — суха й у розсолі — і Горгондзола. Сира тут багато, але сперечатися вони не будуть — кожен знає своє місце. Піца, яку їдять повільно, а з’їдають швидко.

Вершкова основа, Моцарела, Горгондзола, карамелізована груша і мигдальні пластівці. Солодке, солоне, сирне — усе в одному шматку. І так, вона справді така смачна, як звучить.

Вершкова основа, Моцарела, шпинат, тигрові креветки, трохи цедри і соус унагі. Морська піца — ніжна, ароматна і з характером. Не дивуйтеся, якщо зникне швидше, ніж подадуть келих вина або коктейлі.

Вершкова основа, бекон, пармезан, жовток перепелиний і трохи руколи зверху. Начебто паста, але на тісті. Ідеальний варіант для тих, хто хоче все й одразу.

Томатний соус, салямі, свіжі томати і Моцарела. Нічого зайвого — тільки соковите тісто, гаряча пікантність і бажання замовити другу.

Томатна основа, прошутто котто, смажені печериці та оливки Каламата. Класика, яка тримається на простоті й смаку. Якщо не знаєш, яку піцу взяти — бери цю. Не підведе.

Томатна основа, прошуто Крудо, фета, соус песто, рукола і томати чері. Соковито, яскраво й по-літньому.

Томатна основа, соковиті чері, песто, базилік і кулька ніжної бурати зверху. Піца, яка більше схожа на відпустку. Легка, свіжа і така, що хочеться взяти руками — і не ділити.

Вершкова основа, тонка мортадела, кремова страчатела, трохи фісташок і базилік зверху. Піца, яка не кричить, а тихо підморгує: «Ви це заслужили».

Вершкова основа, смажені гриби, трюфельна паста і трохи руколи. Піца не для метушні — аромат скаже все сам.

Томатна основа, пікантна сальсіче і Моцарела. В міру гостра, соковита й без компромісів. Піца, яка не запитує, чи готовий ти до спеки — вона просто приходить.

Томатна основа, Моцарела, прошуто котто, бекон, салямі, яловичина і трохи шніт-цибулі зверху. Піца для тих, хто любить м’ясо — і не бачить у цьому нічого поганого.

Томатна основа, Моцарела, ростбіф, соус BBQ і сирний соус. Додаємо огірковий реліш, червону та зелену цибулю — для хруму і свіжості. Піца з настроєм: трохи диму, трохи соусу і багато смаку.

Вершкова основа, яловичі щічки, Моцарела, деміглас, огірковий реліш, перець халопеньйо і дві цибулі — червона та зелена. Піца з м’ясним серйозним настроєм. Тут не перекус — тут вечеря.

Вершкова основа, Моцарела, прошуто котто і томати. Легка, м’яка і зрозуміла з першого шматка. Ідеальна, коли хочеться чогось простого — як у дитинстві.

Вершкова основа, Моцарела, куряче філе, печериці й томати. Нічого зайвого — тільки знайомі смаки, які завжди працюють. Як добрий обід після довгого дня.

Тісто з дров’яної печі, трохи томатів, оливок і розмарину. Все, що треба до вина, супу або просто так — щоб було чим зайняти руки, поки чекаєш основне.

Запечене тісто, песто, в’ялені томати, страчателла і трохи руколи зверху. Хрустке, кремове, соковите — все в одному шматку. Фокачо, яка легко замінює вечерю.

Класичний крем брюле з карамелізованою скоринкою, зверху — яскраве манго й обліпихове кюлі. Ложка за ложкою — і ніби опинився на сонячному узбережжі.

Класична італійська пана-кота — ніжна, як обійми. Зверху — яскраве малинове кюлі для балансу. Десерт, що не говорить багато, але каже головне: «ще одну ложечку».

Класичний італійський десерт з маскарпоне, бісквітами савоярді та кавою. Ніяких викрутасів — тільки те, що треба, щоб підняти настрій. Бо тірамісу в перекладі й означає: «підніми мене».

Теплий шоколадний десерт з рідкою серцевиною. Подаємо з вершковим морозивом і ягідним кюлі — щоб одразу і гаряче, і холодно, і солодко. Ложка — і світ трохи кращий.

Тягучий, кремовий чізкейк із підпаленими краями — як і має бути. Подаємо з кюлі з манго та маракуї й філе апельсина. Десерт, що тане в роті й не залишає шансів на “мені тільки шматочок”.

Кулька ванільного морозива, залита гарячим еспресо з амарето. Морозиво тане, кава пахне — італійський десерт, що живе недовго, але яскраво.

Свіже молоко, вершки, цукор — і нічого зайвого. Бездоганна класика, яку не хочеться ускладнювати. Просто бери ложку — і насолоджуйся.

Натуральне молоко, вершки і какао — усе, що треба для правильного джелато. М’яке, насичене, ідеальне після будь-якої страви. Або замість неї.

Кремове джелато з вершків, молока і пасти солоної карамелі. Солодке, з легкою солоністю — як хороша історія: починається м’яко, а запам’ятовується надовго.

Джелато з вершків, молока, фісташкової пасти і трохи мигдалю. Насичений горіховий смак, який не треба пояснювати. Ложка — і ти вже десь в Італії, навіть якщо сидиш на терасі в Києві.

Смородина, ожина, трішки цукру і джерельна вода. Нічого зайвого — тільки ягідна кислинка, яка освіжає краще за будь-який компроміс. Ідеальний фінал теплої вечері.